Перейдемо до справжніх грошей, готові? Минулі 3 тижня ми про справжні гроші ще не говорили – лише про іграшкові. Але іграшкові і потрібні саме для того, щоб перейти до справжніх. І перше питання – коли з дітьми робити цей крок та почати їм давати свої особисті кишенькові гроші?
Давайте почнемо з того, щоб спочатку відповісти на питання – навіщо дитині давати кишенькові гроші? Вочевидь, щоб дитина отримала досвід, перш за все. Та навчилась грошима задовольняти свої потреби, наприклад в їжі. Тобто, щоб самостійно скористатися особистими грошима, у дитини має бути така можливість. Якщо ви даєте дитині гроші в руки перед касою магазина, щоб дитина розрахуватися за морозиво – досвіду в цьому мало. Взяв-віддав. А от якщо дитина по дорозі на тренування самостійно заходить в магазин та на свої кишенькові гроші купує собі морозиво – досвіду отримує значно більше. Бо обирає яке морозиво купити, дивиться скільки воно коштує, порівнює з наявною сумою грошей, отримує решту, тощо.
Зазвичай, можливості для отримання самостійного досвіду використання грошей з’являються, коли дитина починає ходити до школи самостійно чи переходить з початкової школи до середньої, де вже немає такої щільної опіки однієї вчительки. А от коли певну частину дня дитина проводить самостійно та коли сама пересувається за своїми дитячими маршрутами – до школи, зі школи, на тренування чи додаткові заняття, тощо, з’являється потреба в особистих грошах. І по дорозі точно з’являються купа можливостей витратити ці кошти – перш за все на смаколики, яких дітям багато не буває;))
Часто саме такий досвід стає першим повністю самостійним фінансовим досвідом в житті дитини. Я витрачав гроші, які давала мені мама на шкільне харчування, на бутерброди в шкільному буфеті замість повного обіду в шкільній їдальні – це була моя фінансова таємниця:)) А на особисті збереження купував марки в кіоску навпроти дому та збирав колекцію, а на перервах ми з однокласниками обмінювалися цими марками між собою. Все це дуже важливий досвід в житті дитини, саме через реальні фінансові дії з’являється розуміння використання грошей, як інструменту.
В чому полягає задача батьків в цей період? Перш за все – надавати кишенькові гроші, без всяких умов, але певну базову суму. Цю суму ви визначаєте самі, але діти мають її знати та розуміти, що на цю суму вони можуть розраховувати. Тобто, це такий собі базовий дохід, який важливий саме для отримання дітьми реального фінансового досвіду. Про додаткову оплату – за оцінки чи домашню допомогу ми будемо говорити окремо, там дуже багато нюансів та дуже різні погляди на таке родинне фінансове стимулювання. Сьогодні саме про базовий, безумовний дохід – доречно, щоб він був. Меншим дітям доречно давати гроші на день – щоб вони здобували свій маленький досвід. Чим старшими діти стають, тим більше доречно збільшувати цей період часу, щоб вони самі вчились планувати свої витрати.
І коли ви доходите в своєму фінансовому вихованні до того, що видаєте дітям гроші на декілька днів або тиждень, треба чітко тримати позицію щодо того, щоб дитина могла витратити ці гроші хоч за день, але всі інші дні тижня тоді живе без грошей, або шукає інші джерела фінансування (бабусі/дідусі, нариклад). Такий досвід важливо дитині дати, бо інакше в дорослому житті може статись значно гірша ситуація, коли зарплата буде витрачена за один день, а потім молода людина залазить в кредит, щоб прожити наступні два тижня. Таких проблем можна уникнути, якщо дати можливість наробити фінансових дурниць в дитячому віці, але важливо зробити висновки. Саме для цього важливо говорити з дітьми про гроші – в минулих трьох постах я дав три різних інструменти для такого спілкування – почитайте, якщо пропустили.
Досвід в цей період важливіший за суму, бо значні суми дітям зазвичай не довіряють. Важливо не йти на поводу у дітей в ситуаціях, коли вони витратили гроші на тиждень та просять вас надати ще. Найгірше, що можуть зробити батьки в цей момент – зіпсувати їх досвід своїми грошима, тобто дати дітям ще грошей. Не звертайте увагу, якщо діти кажуть начебто такого більше робити не будуть. Це просто слова – їм доречно відчути наслідки того, що вони витратили всі свої гроші. Пам’ятайте, що важливо розділяти справи та почуття:
– Та моя дитина, я тебе люблю, незалежно від того що ти робиш, але грошей не дам до наступного тижня. Бо я тебе люблю.
Звісно, не треба їх тримати в школі голодними – можна спорядити їх ланч-боксом, але гроші не давати. Підліткам дуже не подобається ідея ходити з ланч-боксом замість грошей. Але цей досвід буде для них значно важливішим, якщо вони його проживуть, а не просто будуть слухати ваші настанови, які не закріплені діями. Ще раз – досвід на цьому етапі фінансового виховання має стати батьківським пріоритетом. Не комфорт чи забезпечення всіх бажань дитини, а саме досвід особистого використання грошей. І гроші можуть закінчуватися – дайте їм це відчути, це важливо.