Дуже особиста історія про те, як перший раз в житті я створив свій перший підприємницький проект та заробив свої перші бізнесові гроші. Через 3 місяці після цього проекту я кинув роботу та більше ніколи не працював за зарплату. Через 20 років виявилось, що цей проект був в форматі “win-win” (тоді я і слів таких не знав). Через 25 років я з’ясував, що в цьому проекті був активно задіяний p2p-маркетинг (принципи якого я і розробив:)). Але тоді це був просто мій перший підприємницький проект. Звісно, реалізований з порушенням податкового законодавства;))
Карантин – це складний період, небезпека, втрати, ризики, незадоволеність, напруга, зайва вага або комунальні борги (доповніть “модельний ряд” своїми пропозиціями;))
Або карантин – це можливості, новий етап, час для себе, саморозвиток, оновлення цілей та пріоритетів, спілкування з родиною (доповніть “модельний ряд” своїми пропозиціями;))
І все це – про одну й ту саму подію, просто очима різних людей. Я не хочу говорити, що є правильний та не правильний погляди. Але я впевнений, що є ефективний та не ефективний погляди на час, в якому ми зараз живемо.
За час карантину особисто я: – дав декілька інтерв’ю по фінансових питаннях різним українським телевізійним каналам; – записав 4 чергових випуски з циклу телевізійних програм в форматі “Монолог”; – записав серію відео-уроків для родин, які грають в нашу настільну гру “Лісові Комерсанти” та запустив в роботу партнерську програму для замовлень цієї гри; – почав писати книгу казок про пригоди лісових комерсантів в їх чарівному лісі (декілька з них вже опубліковані в рубриці “Казка на ніч”); – оновив та активував роботу своєї тренінгової фейсбук-групи, чим дуже задоволений; – приступив до розробки нової інвестиційної гри – проект великий та складний, поки тримаємо його в секреті, але двіж вже йде конкретний;)) – долучився з своїми компетенціями розробника партнерських програм до великого та широко відомого освітнього проекту – влітку вже можна буде говорити що ми там таке цікаве розробили; – проводив консультації, писав статті, супроводжував запуск нових проектів, проводив вебінари та іншу поточну роботу; – а тепер взявся за оновлення свого сайту, на якому ви зараз знаходитеся. Фух:))
І все це за якісь пару місяців. А міг же ж лежати та журитися… але не встигаю:)) Так що поки я продовжую ламати та будувати цей сайт, подивіться відео, з якого почався запис серії програм в форматі “Монолог” – в ньому реально багато користі:
Чим більше спілкуюсь стосовно нашої гри-тренінгу “Життєвий Капітал”, тим більше розумію на скільки різні питання виникають у людей стосовно нашої розробки. Наприклад, Сергій Притула під час запису телевізійної програми Нові лідери в студії “Свобода слова на ICTV” запитував як його бабуся-пенсіонерка може дозволити купити собі нашу гру за 1000грн? А я відповів, що бабусі купляти гру не потрібно – достатньо прийти з нами пограти. Тим більше, що ми проводимо по всій країні дійсно багато волонтерських ігор і бабусі відомого телеведучого точно не відмовимо:))
А після цього питання я став думати – а кому і для чого потрібна наша гра-тренінг? В якому віці? Для якої мети? З якими подальшими кроками?.. Деякі з цих думок зараз оприлюдню.
Нас путают. Нас – это тренеров игро-тренинга “Жизненный Капитал” активно путают с тренерами “успешного успеха” – теми ребятами, которые театрально пересказывают истины о деньгах, которые давно написаны в популярных книгах. То, что делаем мы – это не про деньги вообще. О деньгах все давно написано и сказано – читай и делай. Мы – о капитале. Точнее, об использовании своих ресурсов для создания своего капитала. Своих личных ресурсов. Для личного капитала.
Каких именно ресурсов? Далеко не только только денег. Даже личных денег в последнюю очередь. А прежде всего – возможностей, времени, компетенций, знакомств, партнерства, ресурсов других людей … всего того, что нас окружает. И этого вокруг нас действительно много – гораздо больше, чем своих личных денег. И как раз благодаря эффективному использованию ресурсов во время тренинга #ЖиттєвийКапітал мы учимся создавать свой личный капитал. В безопасной среде, без настоящих рисков, при поддержке тренера мы даем участникам возможность сделать первые шаги в этом направлении. Чтобы после тренинга начать переносить эти навыки в реальную жизнь. Продовжити читання →
После квеста “Чемпионата мира по эффективности”, в котором я был капитаном “Любимой Команды” – одной из 32 команд, проходивших этот квест, мы с коллегами по команде решили продолжить наши контакты и наше общение. И я придумал для команды такое задание – рассказать про свой город. Но не просто пересказать статью из Википедии, а рассказать именно с позиции любви – за что вы любите свой город? Задание оказалось действительно очень интересным и сейчас мы с ребятами узнаем про города друг друга. Причем, каждый рассказ – авторский, не повторимый:) Настал и мой черед рассказать про мой город Мукачево, что я и сделал сегодня. И получилось это так “вкусно” (как мне сказали коллеги:)), что я решил продублировать этот рассказ сюда, в свой блог. Итак…
Я живу в городе Мукачево. Он находится в Закарпатье – самой западной области Украины. До границы с Евросоюзом от моего дома километров 30, если рвануть напрямик:))
Я не родился тут. У меня не было тут родственников. И вообще никаких предпосылок тут жить у меня никогда не было. Кроме одной – мне здесь понравилось. Моя страна – это Украина, я ее люблю и никуда не хочу уезжать отсюда. И в моей стране я нашел место, которое впечатлило меня настолько, что я захотел переехать из Харькова, где прожил 30 лет. Так 10 лет назад я переехал в Мукачево. Мне просто здесь понравилось!
Понравилось абсолютно все. Жизнь моя традиционно наполнена событиями и мне хотелось жить в тихом, уютном месте. Тут нет такого движняка, который есть в больших городах. И мне это нравится.
Я теплолюбивый человек:) И здесь у нас мягкий климат, очень мягкий свой особенный микроклимат – влажный субтропический, только без пальм:)) Это обусловлено горами, которые защищают наш город с трех холодных сторон и открывают только юго-западным ветрам, которые приходят с Адриатики. Поэтому у нас здесь южная растительность – сакуры, магнолии, виноград, грецкие орехи, вечнозеленый самшит и все такое:))
Городу больше тысячи лет. Он буквально пропитан историей. И средневековая европейская архитектура – просто неотъемлемая часть городского пейзажа. Я обожаю прогуливаться по нашему городу.
Здесь свой, особый, закарпатский менталитет у жителей. Он настолько сильно отличается от восточноукраинского, в котором я вырос, что вначале мне это было очень диковинно. Здесь все происходить очень не торопясь, мягко говоря:) Но душевно:))
И здесь просто ФАНТАСТИЧЕСКАЯ карпатская природа. И все настолько рядом – минеральные источники и термальные воды, горы и перевалы, карпатские леса и горные реки… а еще средневековые замки и удивительная закарпатская кухня… и все этот так перемешано между собой… я просто обожаю свое Закарпатье и мой город Мукачево!
А на “старый новый год” у нас в Мукачево проходит традиционный Фестиваль вина – самый большой в Закарпатье и, возможно, даже в Украине. Это просто фантастический праздник виноделов и кулинаров, который продолжается 5 дней. В прошлом году этот праздник посетили 80 тысяч туристов. В этом ожидается еще больше:)) И это просто отдельное удовольствие:
