Якщо у вас є діти, ви знаєте що діти – це дорого;)) Для адекватних дорослих людей народження дітей зазвичай є обізнаним рішенням з розумінням необхідних витрат, підготовкою до цього, відповідними змінами в сімейному бюджеті за принципом “спочатку дітям, потім собі”, тощо. І це справжній супер-марафон, оскільки продовжується він принаймні до повноліття дітей, а часто і довше.
Але, коли ми спілкуємося з дітьми підліткового віку, вони на питання щодо витрат своїх батьків на дітей, зазвичай рахують суму кишенькових витрат – бо саме ці гроші безпосередньо проходять через їх руки. Можуть ще додати витрати на навчання, якщо знають скільки батьки за нього сплачують. Іноді додають деякі витрати на гаджети чи інші речі, якщо купували їх спільно. Тобто, діти рахують саме ті гроші, у витрачанні яких вони приймали участь, чи до яких безпосередньо дотичні.
І ніколи, чуєте – НІКОЛИ не рахують суму комунальних витрат, хоча використовують воду, електрику, газ. Також не рахують вартість харчування, бо просто відкривають холодильник та знаходять в ньому їжу без цінників. Не рахують вартість пального, навіть якщо батьки відвозять їх машиною до школи та забирають зі школи. Не рахують вартість подарунків, які отримують – бо це ж подарунки, вони безкоштовні. І цей список безкоштовного можна продовжувати ще довго.
А потім досить часто можна почути від батьків питання “Чому діти не цінують те, скільки ми для них робимо?” або “Ми стільки в них вклали, а вони…” Так, в тому і справа, що це батьки знають скільки вклали, а дітям ніхто про це не казав, з родинною бухгалтерією їх не знайомив, до фінансових рішень дітей не долучав. Тому діти і не здогадуються скільки грошей вони коштують своїм батькам. І тим більше не в змозі порахувати скільки їм коштуватиме самостійне життя. Тобто, вони виявляються не готовими до самостійного життя, бо не уявляють скільки це коштує.
Тому дітям на своїх заняттях я даю завдання – поспілкуватися з батьками та узнати у них про витрати родини: комуналка, харчування, телефон/інтернет, одяг/взуття, відпочинок/розваги, тощо. Для того, щоб порахувати скільки потрібно заробляти в дорослому житті, щоб дозволити собі жити самостійно без боргів та побутових кредитів. Майже діти про це мріють, вони хочуть самостійності, але поняття не мають скільки це коштує. І регулярно після отримання цього завдання чую від учнів:
- Батьки сказали, що то тобі ще рано.
- Батьки сказали, що не скажуть, щоб нікому не розповів.
- Батьки кажуть, що багато, але самі точно не знають.
- Батьки кажуть, що то дивне завдання, мабуть вчитель/тренер щось від них хоче, тому через дітей питає про достаток родини.
Список можу продовжити, але важливо зрозуміти суть – діти не будуть готові до самостійного життя, якщо не знатимуть скільки воно коштує. У них буде шок, коли вони зіткнуться з реаліями дорослого життя, і навряд це буде шок від радості, скоріше навпаки. Тому що батьки вважали, що… (вище є варіанти).
Звісно, є і зовсім інші приклади – коли виконання цього завдання відкриває підліткам фінансові реалії, спочатку вражає їх сумами, але дозволяє доторкнутися до реалій фінансового світу дорослих. Для батьків таке завдання – чудовий привід, який доречно використати, щоб залучити дитину до фінансового планування родини, принаймні на рівні поточних витрат: продукти харчування, комунальні платежі, побутова хімія, витрати на навчання, одяг/взуття, гаджети, побутова техніка, тощо.
В сучасному світі, щоб дізнатись приблизний рівень достатку родини, не потрібно запитувати дітей – все необхідне можна знайти через відкриті дані з інтернету. А от для того, щоб підготувати дітей до самостійного фінансового життя, якраз і потрібно їх долучати до рішень щодо витрат сімейного бюджету. І це дозволить їм підготуватися до свого самостійного дорослого життя більш впевнено та спокійно, бо воно буде для них зрозумілим. Принаймні, з цієї сторони.